У 2001 році Міністерство юстиції США ув’язнило на 168 днів журналістку та викладачку Ванессу Леґґетт через неповагу до суду. Леґґетт відмовилася надати джерела й нотатки, отримані під час власного розслідування резонансного вбивства. На той час х’юстонка стала рекордсменкою Штатів за терміном перебування у в’язниці через неповагу до суду. Докладніше про її кар’єрний шлях у журналістиці й викладацькій діяльності, а також деталі резонансної справи, яку досліджувала Леґґетт, далі на houstonski.
Освіта
Ванесса Леґґетт (уроджена Левріє) народилася 18 травня 1968 року в Х’юстоні в сім’ї нафтового торговця. В х’юстонському Університеті Сент-Томас дівчина отримала ступінь бакалавра з англійської мови та ступінь магістра гуманітарних наук.
Журналістка й письменниця
У 1999 році вийшла книга Леґґетт The Varieties of Homicide and its Research («Різновиди вбивств та їх дослідження»), а через рік – The Diversity of Homicide («Різноманітність вбивств»).
Навіть перебуваючи під вартою, Леґґетт продовжила свою кар’єру журналіста-фрілансера. У вересні 2001 року вона опублікувала статтю в журналі «Ньюсвік» My Principles Have Landed Me in Jail («Мої принципи посадили мене у в’язницю»).
У липні 2002 року вона опублікувала статтю в журналі Texas Monthly під назвою «Doing Time», у якій описала 5,5 місяця за ґратами. За цю статтю журналістка отримала нагороду National Magazine Awards за загальну досконалість.
У 2004-му вона опублікувала в газеті Houston Chronicle редакційну статтю Down the Slippery Slope to Newspeak («Вниз по слизькому схилу до новомови»), а через чотири роки – Rosenthal Deserved Jail Time («Розенталь заслужив тюремний термін»).
У 2015 році Леґґетт взяла ексклюзивне інтерв’ю в серійного вбивці Роберта Дерста. Цікаво, що Дерст сам написав Ванессі в соцмережах та запросив її на обід. Наслідком їхньої розмови стала оповідь Леґґетт для журналу «Есквайр» My Lunch with Robert Durst («Мій обід з Робертом Дерстом»). У ній журналістка описала зустріч із вбивцею в ресторані. Імовірно, Дерст хотів, аби Леґґетт написала про нього книгу, хоча й не сказав цього прямо.
Роберт Дерст – син нью-йоркського магната нерухомості, який привернув світову увагу, коли отримав підозру в причетності до зникнення своєї першої дружини Кетлін МакКормак у 1982 році. Крім того, його звинуватили у вбивстві давньої подруги Сьюзан Берман у 2000 році та обезголовленні й розчленуванні сусіда Морріса Блека у 2001-му. У 2021 році Дерста засудили до довічного ув’язнення без права звільнення, однак він помер через рік.
Викладачка
У 1995–2016 роках Леґґетт викладала кримінологію та вела курси літератури й письма в Х’юстонському університеті та Навчальному центрі кримінального правосуддя при цьому виші. Ванесса готувала поліцейських новобранців Техасу та навчала ветеранів розслідування вбивств.
Вона також читала лекції співробітникам Королівської канадської кінної поліції, Шведської національної ради судової медицини й Нідерландського інституту вивчення злочинності та правоохоронної діяльності.
У 2015 році Леґґетт брала участь у групі захисту 1-ї поправки до Конституції США (про свободу слова, преси, права на мирні зібрання, релігійну свободу тощо). Крім того, вона обговорювала необхідність посилення правового захисту журналістів. У 2016 році Ванесса виступила з доповіддю на щорічній конференції Міжнародної академії дослідницької психології.
Книга про резонансну справу
У 2002 році Леґґетт підписала контракт із видавництвом Crown Publishing на написання книги про вбивство Доріс Енґлтон. Вона отримала передоплату в розмірі 600 000 доларів США.
У квітні 1997 року в одному з х’юстонських будинків було виявлено тіло світської левиці Доріс Енґлтон. Жінка померла від 13 вогнепальних поранень обличчя та грудей. У момент її смерті чоловік-мільйонер, колишній букмекер Роберт Енґлтон перебував на софтбольній грі своїх доньок-близнючок.
Упродовж 5 років Ванесса Леґґетт досліджувала цю справу. Основним підозрюваним був Роджер Енґлтон – брат Роберта. Роберт нібито найняв Роджера для спланування вбивства дружини. У 1998 році під час тюремних інтерв’ю Роджера Ванесса склала нотатки та зробила аудіозаписи, які підтверджували, що Роберт найняв Роджера. Згодом після цих інтерв’ю Роджер скоїв самогубство в камері в’язниці, порізавшись понад 50 разів одноразовою бритвою. Самогубець залишив передсмертну записку, в якій зізнався у вбивстві Доріс та заперечив причетність до цього Роберта.
У червні 2001 року суддя Мелінда Гармон наказала журналістці з’явитися до суду, взявши із собою отримані під час розслідування записи, які вона планувала використати у своїй книзі. 20 червня Леґґетт постала перед судом, однак відмовилася передати записи, посилаючись на свободу преси. Через це Міністерство юстиції США засудило її за цивільну неповагу до суду та ув’язнило за відмову передати записи.
Численні організації стали на захист журналістки. Газета «Нью-Йорк таймс» описала ув’язнення Леґґетт як «нахабний напад на цінності 1-ї поправки та суспільний інтерес до вільної преси». У листі, адресованому генеральному прокурору Джону Ешкрофту, організація «Репортери без кордонів» висловила протест проти затримання Ванесси. Організація звернулася до генпрокурора з проханням зробити все можливе для негайного звільнення журналістки та зняття звинувачення, оскільки це порушує принципи свободи преси. Генсекретар цієї організації Робер Менар зазначив, що Міжамериканська декларація принципів свободи вираження поглядів чітко визначає, що «кожен соціальний комунікатор має право зберігати своє джерело інформації, нотатки, особисті та професійні архіви конфіденційно».
Зрештою, Ванесса Леґґетт була ув’язнена 20 липня 2001 року. Ванесса оскаржила вирок окружного суду. Товариство професійних журналістів оплатило половину судових витрат журналістки, однак Верховний суд США відмовився розглядати справу. У січні 2002 року х’юстонка була звільнена з-під федеральної варти після 168 днів ув’язнення.
Щодо Роберта, то після передсмертної записки брата його визнали невинним. Однак, оскільки він заробив свої статки через незаконні ставки на спорт, Міністерство юстиції США висунуло йому звинувачення та ув’язнило. Роберт втік до Нідерландів, де його затримали. Згодом його засудили до 12 років ув’язнення через ухилення від сплати податків і шахрайство з паспортом. У січні 2012 року він вийшов на волю, після чого отримав звинувачення у вбивстві дружини. Незабаром після цього він організував втечу.
Нагороди
У 2002 році Університет Орегону вручив Леґґетт нагороду Ancil Payne Award. У тому ж році група фріланс-журналістів American Independent Writers присудила їй President’s Award, а неприбуткова організація PEN America – премію PEN/Newman’s Own First Amendment Award.
Тоді ж Товариство професійних журналістів – найстаріша організація, що представляє журналістів у США, – присудила Ванессі First Amendment Award за відмову передати свої нотатки владі. А від профспілки NewsGuild-CWA х’юстонка отримала Herblock Freedom Award. У 2003 році Школа журналістики Університету Арізони присудила їй John Peter and Anna Catherine Zenger Award за свободу преси.