Toyota Center — це крита спортивна арена, що є домівкою для команди “Х’юстон Рокетс”. Переглядаючи історію її створення, переконуєшся, що меркантильність деяких осіб здатна зруйнувати навіть найщиріші прагнення розвитку цілої галузі чи інтересів всього міста. Однак, на щастя, добро і здоровий глузд бере гору. Тойота центр — це справжня окраса Х’юстона та універсальний майданчик для спортивних ігор і арена різноманітних заходів. Але його могло і не бути. Про все докладно далі на houstonski.
Благими намірами…
Найвдалішим моментом у кар’єрі Х’юстон Рокетс був сезон 1994-1995 років. Саме в ці роки двічі поспіль команда здобула перемогу в NBA. Це був зірковий час для команди. Домашньою ареною цієї баскетбольної команди була орендована будівля The Summit, що належала церкві Лейквуд.
Саме на гребені слави у травні 1995 року Houston Rockets та ще ряд техаських спортивних команд запропонували прийняти на законодавчому рівні постанову, за яким би державні податкові надходження в штаті Техас спрямовувалися на будівництво нових майданчиків та спортивних арен. Ідеєю одразу загорілися багато людей, в тому числі й впливових політиків, однак законопроєкт у Палаті представників не підтримали.
На той час власником баскетбольного клубу був Леслі Александер. Він пообіцяв команді, що докладе всі зусилля, щоб у центрі Х’юстона звести нову сучасну спортивну арену. Новий майданчик для баскетбольної вже зіркової команди справді був потрібний, адже орендували вони будівлю The Summit ще з 1975 року, і вона дійсно потребувала реконструкцій під нові вимоги часу та спортивні інновації.
Далі почалися спочатку бесіди, потім скандали, а згодом діло дійшло і до судових процесів. Річ у тім, що між Rockets та власниками арени Summit була укладена угода про оренду аж до 2003 року. Тож новий майданчик позбавив би церкву Лейквуд значних прибутків. Зачувши про такі плани власника команди, Чак Вотсон — представник від The Summit запропонував відремонтувати та реконструювати арену. Свої слова він підкріплював фактами про те, що його варіант буде вартувати наполовину менше.
На таку пропозицію адміністрація команди Рокетс відреагувала мляво, і продовжила вести переговори з мерією Х’юстона про пошук місця для будівництва нового майданчика для команди. Одночасно група представників команди Houston Rockets вела переговори про звільнення від контракту з Summit, який мав діяти до 2003 року. Адвокати команди пропонували Чаку Вотсону 30 мільйонів доларів, щоб викупити контракт, але той не погоджувався.
Протистояння
Конфлікт розпалювався та набував розголосу. Щоб уникнути конфронтації та якнайшвидше вирішити суперечку, тодішній мер Х’юстона Боб Ланьєр розпорядився створити спеціальну комісію, яка після вивчення ситуації винесла вердикт: “Будівництво арени є необхідним для збереження професійного спорту в Х’юстоні”.
Почалися судові тяганини, адже жодна зі сторін не хотіла поступатися. Скандал ставав більш розповсюдженим і мав вплив на інші види спорту. Зокрема НХЛ вирішила не розглядати Х’юстон як місце для розширення команди через нерішучість щодо нової арени. Тоді Мер Ланьєр вирішив провести загальноміський референдум з цього питання. Навіть в ході підготовки до голосування обидві сторони продовжували перепалку, стараючись схилити містян до своєї позиції. Розчаруванню прихильників нової арени не було меж. Більшість містян — 54% були проти будівництва нової арени.
Але життя тривало і треба було щось робити. На рішення міста не будувати майданчик комісар НБА Девід Стерн заявив, що команда буде переведена до іншого міста. Щоб не втратити імідж Х’юстона, влада все ж вирішила шукати кошти на розробку планування нової арени. У 2000 році було представлено генеральний план спортивної будівлі, який сподобався як Рокетс, так і мерові Брауну. Щоб не навантажувати цю серйозну бюджетну кампанію на простих жителів Х’юстона, почали шукати інвесторів. Ними стали Reliant Energy (400 тисяч доларів)та компанії Enron і Ken Lay (590 000 доларів у вигляді позик і внесків).
Довгоочікуване будівництво
Знайшовши відповідну для такого масштабу площу та сплативши за неї 30 мільйонів доларів, розпочалося зведення арени. Проєкт розробляла архітектурна компанія Morris Architects, яка представила своє бачення арени площею у 70 тисяч м². Будувати багатостраждальний майданчик взялася фірма Hunt Construction. Закладка першого каменю відбулася 31 липня 2001 року. Загалом будівництво тривало понад два роки.
Арена має специфічну будову. Щоб глядачам не доводилося підійматися сходами, її збудували нижче рівня вулиці на 9,8 метра. Ця забаганка власника клубу Рокетс Леслі Александера вартувала 12 мільйонів доларів, 4 місяці роботи та 24 100 м³ ґрунту. Загальна вартість будівництва склала 235 мільйонів доларів США.
Гордість міста
Але потрачені кошти, час та нерви таки вартували того. Нова арена може вмістити 18 104 для баскетбольних ігор, 17 800 для хокейних баталій та 19 300 для концертів. Майданчик має 103 люкси та майже 3 тисячі клубних місць. До послуг VIP-вболівальників приватний бар з великим вибором напоїв, а також послуги консьєржа. Поряд з ареною Toyota Center є автономний гараж з можливістю потрапити до ложі через спеціальний місток. Зручність також можуть відчути й пересічні вболівальники. Сидіння для глядачів були виготовлені ширшими та зручнішими, також розширили проходи між секціями.
Ціни на квитки трішки змінилися. Місця біля майданчика під час гри команди Houston Rockets зросли на 50%. Але зате вартість квитків на верхній палубі істотно знизилися. Для всіх охочих на всіх рівнях є три лаунж-зони. Для тих, хто сидить біля самого центру спроєктовано клубний лаунж. Їх є три й вони навіть мають персональні назви: лаунж Lexus, Golden Nugget Club та лаунж Bogarts Platinum. Усі вони оснащені висококласними зручностями, включаючи кілька телевізорів з плоским екраном, приватний бар, туалети та розкішні сидіння. Для любителів більярду навіть є місце зі столами для цієї гри.
Toyota Center на нижньому рівні люксів має заклад Sterling Vineyards Red & White Wine Bistro, в якому можна перекусити чи повноцінно повечеряти, випити келих улюбленого напою в просторому барі чи потеревенити з друзями. Гордістю цього закладу є подвійні винні вежі. Вони збудовані з 1,5 тисячі пляшок. Їх вигляд вражає всіх відвідувачів.
Значною подією стало впровадження високошвидкісного Wi-Fi в далекому 2013 році. Презентували мережу на грандіозному заході — Матч всіх зірок НБА. Ще однією окрасою Toyota Center та гордістю клубу є велика відеопанель розміром 18 на 7,6 метра, що є найбільшим екраном у критих приміщеннях США. На кожній стороні корту є додаткові дисплеї, оснащені сучасною аудіосистемою.
Назва арени
Коли почалися дискусії про назву збудованої арени, то розглядали багато різних варіантів. Та оскільки будівництво велося за схемою спільного співфінансування, а кошторис був перевершений і бракувало грошей для завершення проєкту, то вирішили запропонувати великим корпораціям назвати на їхню честь, але за таку послугу, звичайно, треба було заплатити. Ця ідея була запропонована багатьом фірмам та компаніям, але відгукнулася японська автомобільна корпорація Toyota. За цю можливість компанія заплатила 100 мільйонів доларів.
У липні 2003 року арена отримала назву Toyota Center. Логотип компанії був розміщений на даху арени та інших видних місцях всередині. У рекламних роликах, що транслюють під час ігор, більшу частку ефірного часу займає саме демонстрація продукції фірми Тойота.