Танцівниця Деббі Аллен 20 разів була номінована на премію “Ґреммі”. Отримала цю нагороду 5 разів. Крім цього вона акторка, хореограф, співачка, режисерка та членкиня президентського комітету з мистецтва. Деббі Аллен отримала “Золотий глобус” та зірку на Голлівудській алеї слави. Її творчість заслуговує на те, щоб дізнатися про неї більше. Життєвий та творчий шлях цієї багатогранної особистості має чим здивувати. Далі на houstonski.
Любов до танців
Дебора Кей Аллен народилася 16 січня 1950 року в Х’юстоні. Вона була наймолодшою третьою дитиною у сім’ї ортодонта Артура Аллена та Вівіан Айєрс. Мати, до речі, відома поетеса та лауреатка Пулітцерівської премії. Змалечку Деббі любила танцювати. За спогадами матері, вона з 3 років постійно цим займалася. У 4 серйозно заявила, що стане танцівницею. Батьки, побачивши захоплення наймолодшої донечки, у 5 віддали її до танцювальної школи.
Батьки Дебори розлучилися, коли їй було всього 7 років. Діти залишилися з матір’ю. Слід віддати їй належне. Вона полишила всі справи та серйозно зайнялася вихованням дітей. Вівіан Аллен ретельно слідкувала за їхнім навчанням. Розвивала творчість дітей. Кожен з них мав свої обов’язки. Матір Дебори особливо акцентувала у вихованні на розвитку незалежності дітей. Вівіан привчала їх пробувати все нове. Для цього вона навіть на 2 роки виїхала з Х’юстона до Мексики. Ніхто з членів сім’ї не володів навіть іспанською мовою. Знайомих там теж не було. Вони були змушені адаптуватися до таких умов. Пізніше Дебора Аллен буде згадувати про увагу до виховання матері як фундаментальний чинник у становленні себе.
Боротьба за місце під сонцем
Після експерименту з Мексикою сім’я Алленів повернулася до Х’юстона. 12-літня Дебора не втратила хист до танцю. Вона вирішила піти навчатися до Х’юстонської балетної школи. Дівчина пройшла всі прослуховування і відмінно їх здала. Але до школи її не взяли. Офіційно комісія оголосила, що вона не набрала достатню кількість балів. Та насправді Дебору не зарахували до закладу через колір шкіри. Сегрегація ще була дієвою на той час.
Юну танцюристку це засмутило, але не вбило бажання бути професійною танцівницею. Наступного року Дебора знову пробує поступати до того ж закладу. Цього року один з інструкторів побачив у дівчині справжній талант. Він таємно зарахував майбутню танцівницю до балетної школи. Через деякий час це мусило виявитися. Та коли адміністрація дізналася про цю ситуацію, викладачі закладу настільки були вражені успіхами Дебори, що дозволили їй залишитися у школі. Аллен була щасливою з цього.
Щоб не втратити довірену їй можливість, вона вчилася на відмінно. Одного разу Дебору Аллен обрали для демонстрації техніки майбутнім студентам у школі мистецтв Північної Кароліни. Дівчина готувалася до цієї відповідальної місії. Та перед самим виступом їй заборонили це. Заявку адміністрація відхилила через “непридатність” її тіла до балету. Хоча виною була та сама сегрегація. Дебора Аллен була засмучена. Але життя продовжувалося, а разом з ним і навчання. Тож Дебора поринула у пізнання тонкощів хореографії. Вона на відмінно закінчила Х’юстонську балетну школу. Після продовжила навчання в університеті Говарда. Закінчила виш у 1971 році теж з відзнакою.
Бродвей та телебачення
Після завершення навчання Дебора одразу вирушила на Бродвей. Дебютувала танцівниця в хорі Purlie. Вона мала справжній талант. Їй вдалося отримати роль в мюзиклі “Ізюм”. Ця музична вистава отримала премію “Тоні” у 1973 році. Далі ще були ролі в кількох театральних постановках. По-справжньому на неї звернули увагу після ролі Аніти в бродвейському мюзиклі “Вестсайдська історія”. За цю роль Дебора Аллен була номінована на премію “Тоні” як найкраща актриса. Також вона отримала за роль Аніти найвищу нагороду Drama Desk Award.
Окрім театральних постановок Дебора спробувала свої сили на телебаченні. Першим таким досвідом стало фільмування у ситкомі CBS Good Times. Актриса виступила в ролі нареченої головного героя, яка була залежна від наркотиків. Після телевізійного дебюту вона отримала головну роль у вар’єте-шоу 3 Girls 3. Згодом ролі посипалися дощем. Вони, хоча були незначними та здебільшого другорядними, але Аллен постійно залишалася у полі зору телевізійників.
Слава після “Слави”
Справжнє визнання Деборі Аллен приніс серіал “Слава”. Акторка зіграла у фільмі роль Лідії Грант. Персонаж хоч і не був головним, але в телеадаптації став центральним. Кіносага тривала з 1982 по 1987 рік. На початку кожного епізоду героїня Дебори Аллен представляла монтажний тизер. У ньому вона говорить своїм підопічним: “У вас великі мрії? Ви хочете слави? Що ж, слава коштує. І саме тут ви починаєте платити… потом”. І хоча вона під час знімання всіх трьох сезонів пролила немало поту, але ця роль принесла їй славу.
Аллен номінували на премію “Еммі” за найкращу жіночу роль за час показу серіалу чотири рази. Дебора єдина актриса, що залишалася у серіалі від початку до кінця фільмування. Окрім ролі у “Славі” Дебора Аллен була провідним хореографом серіалу. Вона отримала нагороду Primetime Emmy за видатну хореографію у фільмі. Також була нагороджена “Золотим глобусом” за найкращу жіночу роль у телесеріалі. Аллен стала першою темношкірою жінкою в історії, що отримала цю нагороду. “Слава” здобула три премії “Оскар” і допомогла започаткувати танцювальну моду в США.
Режисура та хореографія
Після ролі у фільмі “Слава” Дебора Аллен знялася в кількох стрічках. Та її більше зацікавила режисерська та продюсерська справа. Вона стала продюсером і постановником бродвейської версії відомого твору Стівена Кінга “Керрі”. Після неоднозначних відгуків Аллен повернулася на телебачення. Тут вона спродюсувала телесеріал “Інший світ”. У ситкомі розповідається про життя студентів вигаданого коледжу Хіллман. Для серіалу вона підібрала тільки темношкірих акторів. Шоу тривало 6 сезонів і мало неабиякий успіх.
Творча людина має хист до всього. От і Дебора Аллен вирішила не зупинятися на досягнутому. Вона спробувала свої сили у вокалі. У її доробку два сольні альбоми. У 1986 році вийшов альбом “Солодке милосердя”. У 1989 світ побачив сольний доробок “Особливий погляд”. Цього ж року був відзнятий музичний фільм “Поллі”.
Дебора Аллен також озвучила кілька анімаційних фільмів. Згодом повернулася до режисерування. За її участі відзняли кримінальну драму “Не синхронізовано”. Мисткиня була співпродюсером разом зі Стівеном Спілбергом до історичної драми “Амістад”. Фільм отримав премію Гільдії продюсерів Америки. За вагомий внесок у розвиток телеіндустрії Аллен у 1991 році отримала зірку на Алеї слави у Голлівуді.
За внесок у телевізійну індустрію Деббі Аллен у 1991 році була нагороджена зіркою на Голлівудській Алеї слави
Поряд з цим Аллен не забувала про хореографію. Вона була протягом 10 років головним хореографом на шоу вручення премії Академії. У 2001 році мисткиня відкрила “Танцювальну академію Деббі Аллен”. Заклад пропонує навчання для всіх охочих. В академії можуть навчатися від 4 до 18 років. Ця можливість доступна для всіх незалежно від фінансового стану охочих. Знаходиться заклад у Лос-Анджелесі.
Сім’я
Дебора Аллен перебуває у шлюбі з Нормом Ніксоном. Він колишній гравець НБА. У них є троє дітей. Старша донька Вівіан Ніколь Ніксон як і мама стала професійною танцівницею. Вона навіть грала в бродвейських виставах разом з Деборою. Син Норман Еллард Ніксон як батько захопився баскетболом. Найменший син Девон Ніксон. Сім’я щаслива у шлюбі.